Додатки 

Тема самоосвіти: "Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках хімії з урахуванням їх психологічних особливостей"  

Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках хімії з урахуванням їх психологічних особливостей

Здивування,піднесення,азарт,зацікавлення в очах дітей,коли руки так і тягнуться догори,- ось картинка, яку кожен учитель волів би побачити у класі на своїх уроках. Виникнення інтересу до хімії в учнів здебільшого залежить від методики її викладання, від того, наскільки вміло буде організовано навчальну роботу.

1.ВСТУП

    Сьогодні до випускників середніх шкіл висуваються великі вимоги під час вступу до вищих навчальних закладів. Молоді, що закінчила школу, необхідно адаптуватися в складному сучасному світі,тому їй потрібна не стільки сума набутих знань,скільки вміння знаходити їх самостійно,щоб відчувати себе компетентними в будь-якій галузі,творчо мислити,успішно утвердитися в житті. У результаті роботи в школі я дійшла висновку,що досягти гарних успіхів у навчанні можна тільки шляхом підвищення  інтересу до свого предмету. Напевно, однією з причин утрати цього інтересу є непридатність деяких традиційних прийомів і методів навчання для сучасної молоді.

     Робота вчителя – постійний пошук. Те, що вчора вважалось новим,сьогодні в умовах лавини інформації, яка звалюється на кожного учня, уже не відповідає вимогам сучасного уроку. Від учителя вимагається велика майстерність, щоб підтримати стійкий інтерес до навчання. Тому доводиться з нескінченої кількості методів і прийомів, форм і засобів навчання вибирати єдино необхідні.

     Однією з причин, яка спонукає активізувати зусилля, спрямовані на переосмислення системи навчання та зміни її технології, є низька пізнавальна активність учнів.

2.УРАХУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ УЧНІВ

       Освоєння хімії припадає в школі на 13-16 років, коли діти перебувають у так званому  «кризовому»  періоді. У цей час особливо розвинене почуття самосвідомості та власної гідності. Підлітковий вік – надзвичайно складний етап психічного розвитку, характеризуючи його, слід мати на увазі ряд обставин. З одного боку, за рівнем та особливостями свого психічного розвитку підлітки ще не повністю вийшли з дитинства; з другого – вони вже стоять на порозі дорослого життя, а в їхній  поведінці реально виражається спрямованість на дорослі форми взаємин і ставлень.
           Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів, спричинений передусім новими, вищими вимогами до них з боку навчальної діяльності. Підліток вже в змозі самостійно організовувати свою увагу, пам'ять, мислення уяву, певною мірою регулювати власні емоційно-вольові процеси. Розвиток уваги у цьому віці дуже суперечливий. Так зростає обсяг уваги, здатність довго зберігати її інтенсивність і переключати з одного об’єкта на інший; при цьому зростає і вибірковість уваги та її залежність від спрямованості інтересів, що зумовлює характерну для багатьох юнаків та дівчат неспроможність сконцентруватися на чомусь одному, майже постійну розсіяність уваги.   
          Увага присутня в будь-якій навчальній діяльності. Із самих загальних уявлень про роль уваги слідує, що успішність повинна бути краща в дітей уважних.. Сприйняття навчального матеріалу, його осмислення і міцне засвоєння можливі лише за умови уважного ставлення учнів до своєї роботи і неможливі без цілеспрямованої уваги. Як правило, у встигаючих школярів добре розвинуті основні властивості уваги, однак, нерідко зустрічаються і такі діти у яких властивості уваги бажають бути кращими, проте вони не менш успішно справляються з навчальною програмою. У деяких із них це відбувається за рахунок хорошого загального розвитку і чудової пам’яті. Проте є й інші: ці діти не відзначаються особливою ерудицією, пам'ять у них звичайна, мовленнєвий запас середній. За відгуками вчителів і спостереженнями психологів,такі діти володіють особливою уважністю.   

          Основною суспільною вимогою, яка висувається до підлітків у контексті сучасної культури, - оволодіти певною сумою знань, вмінь та навичок, необхідних для входження в життя суспільства. Ця вимога, поєднуючись із загальною культурною традицією ставлення до освіти, робить проблему учіння і навчальних досягнень дуже важливою у підлітковому віці. Разом з цим учіння зазнає значних змістовних і організаційних змін, зумовлених зростанням самостійності підлітків. Так, у процесі вивчення основ наук підлітки переходять від емпіричних узагальнень до теоретичних понять. Ускладнення змістовного боку знань вимагає від учнів і досконаліших способів їх здобуття. Зростає роль абстрагування і узагальнення, формуються системи прямих і зворотних логічних операцій, міркувань і умовиводів, які стають більш усвідомленими, обгрунтованішими і логічно досконалішими. Змінюються співвідношення зовнішніх і внутрішніх дій на користь останніх. Відбувається перехід зовнішніх дій у внутрішній, мислений план, формуються розумові дії, виступаючи компонентами вмінь учитися. Якісних змін зазнає і мотивація учіння.

       Характеризуючи інтереси підлітка, слід зазначити передусім, що порівняно з молодшим шкільним віком вони набувають більшої цілеспрямованості, активності і глибини. З другого боку, інтереси ще багато в чому зберігають свою мінливість і лише у старших підлітків набувають певної стійкості. Саме в цьому віці розпочинається формування домінуючої спрямованості пізнавальних та інших інтересів особистості. Увага пов'язана з загальним станом людини, з її настроєм, пере­живаннями, потребами, інтересами. Особливо дійовий чинник активізації ми­мовільної уваги становить пізнавальна потреба, елементарними формами якої є зацікавленість, допитливість. Чим сильніша пізнавальна потреба, тим частіше зміни у стимулі (ситуації) викликатимуть мимовільну увагу. Загально-психо­логічними умовами побудови уроку, на якому пробуджується і підтримується мимовільна увага на основі пізнавального інтересу, є змістовність матеріалу, своєрідність форми викладу, організаційних форм, методів роботи.

             Нерідко вже можна спостерігати і визначення професійних намірів, яке супроводжується серйозними зусиллями щодо підготовки себе до омріяного майбутнього. Чим більш визначені та стійкіші професійні наміри підлітка, тим більш диференційоване його ставлення до навчальних предметів (останні чітко розрізнюються як «потрібні» та «непотрібні»). Самостійна діяльність таких підлітків дедалі більше набуває характеру самоосвіти у певному напрямку і з чіткою метою – оволодіти знаннями, необхідними для майбутньої професійної діяльності.
     

          Тому, одним із найважливіших завдань учителя є така організація навчальної роботи, яка проходила б на високому рівні уважності школярів і одночасно сприяла б успішному розвитку в них уваги. Коли ж предмет уваги має для нас певне значення, розгортається перед нами багатством своїх якостей і властивостей, коли разом із тим виникає інтерес й активне ставлення до цього предмета, - наша увага до нього стає стійкою. Це у свою чергу веде до розкриття все нових особливостей предмета, до пізнання все більшого багатства його якостей і властивостей.
        

          За таких умов їх розумова діяльність буде напруженою, багатою, різносторонньою і тим самим продуктивною. Увага учнів досягає найвищої стійкості й стає найбільш продуктивним тоді, коли навчальний матеріал є змістовно наповненим, відповідає їх інтересам, динамічно розгортається перед ними і повністю наповнює  своїм змістом їхню розумову діяльність.
      

          За умови, коли виклад навчального матеріалу і самостійне засвоєння учнями будуть проходити в різних зв’язках і відношеннях, в теорії і практиці, а іноді й  в різній послідовності (при повторенні), увага учнів до предмету занять буде стійкою. Так, коли якась тема з хімії буде вивчатися у взаємозв’язку із попередньо набутими знаннями, буде доповнюватися читанням спеціальної літератури, якщо при вивченні буде застосовуватися матеріал сучасності, якщо в учнів при цьому будуть створюватися ясні й чіткі уявлення (на прикладах різноманітних ілюстрацій) і якщо будуть співставлятися та узагальнюватися факти, - увага учнів до предмету вивчення буде стійкою і напруженою, а засвоєння навчального матеріалу – осмисленим і міцним.
       

             У підлітковому віці вдосконалюються вміння розподіляти та переключати увагу. Увага стає більш контрольованою, зростають елементи самоконтролю та саморегуляції. Різноманітність методичних прийомів, які використовуються вчителем під час уроку, активізує роботу учнів. Коли школярі не тільки слухають пояснення або розповідь вчителя, але і читають, складають рівняння реакцій,розв’язують задачі, проводять спостереження, самостійно вирішують завдання, коротше кажучи, засвоюють новий навчальний матеріал активними і різноманітними методами, — тоді увага їх до навчальної роботи робиться найбільш стійкою.
        

            Для залучення і підтримки стійкої уваги учнів на уроці має значення поведінка самого вчителя. Вплив можуть здійснювати, здавалося б, навіть дуже прості прийоми залучення і підтримка уваги учнів до того, що розповідається і робиться в класі, за умови, однак, різноманітності цих прийомів. Такими прийомами є:

           Застосування на уроці різноманітних прийомів підвищує увагу учнів до навчального матеріалу. Збагачений і різноманітний зміст уроку, безперебійне його виконання значною мірою забезпечать зміст свідомості учнів. Все це, в свою чергу, підтримує у них стійку увагу. Навпаки, якщо навчальний матеріал збіднений за змістом, то і урок проходить неорганізовано з перервами та зайвими повтореннями одного і того ж. При цьому свідомість учнів не отримуватиме достатнього змісту від предмету занять і їх увага буде часто коливатися  і відволікатися. При ущільненні уроку слід передбачити достатній темп роботи учнів, але відповідний тому рівню умінь та навичок, який ними вже досягнутий.
        

          Для виховання уваги школярів необхідно своєчасно навчити їх вчитися, добиватися усвідомлення навчального завдання і уміння його аналізувати (розібрати, чому краще зробити так, а не інакше, уміти детально все пояснити), а крім того, вчителям треба дотримуватися необхідного ритму і темпу ведення уроку, виробити правильний тон у відносинах із учнями, використовувати для виховання уваги оцінку.
       

          Одним  із важливих моментів на уроці, для дитини, є розуміння необхідності особистої зацікавленості в набутті знань, щоб учні могли відчувати свою компетентність в  результаті процесу навчання. Я вважаю,що це і є умовою розвивального впливу навчання на особистість учня. Тому сучасний урок,на мою  думку, має будуватися в поєднанні спеціально організованої діяльності та звичайного міжособистісного спілкування (готовність дитини до контакту, довірливість, зацікавленість), у такий спосіб через особистісний план спілкування на уроці реалізується врахування вікових особливостей учнів:їхня готовність до розширення кола спілкування, до співпереживання проблем дорослих, прагнення  до самоствердження.

3. АКТИВІЗАЦІЯ УВАГИ ТА РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

      Зниження пізнавального інтересу та пізнавальної активності учнів ускладнює реалізацію державної політики щодо розвитку освіти, яка полягає у створенні умов для розвитку особистості й творчої самореалізації кожного учня. Завдання вчителя- розвивати активність учня, пропонуючи завдання, які відповідають його індивідуальним нахилам. Найефективнішим навчання стане тоді,коли учень виявить максимальну активність, а вчитель активніше користуватиметься функцією консультанта та організатора навчального процесу.

     Найбільш поширеним методом навчання хімії в школі, незважаючи на експериментальний характер цієї науки, є усний виклад нового матеріалу. Останнім часом я дуже багато працюю над питанням активізації діяльності учнів під час викладу нового матеріалу. Прийоми активізації досить різноманітні,але в основі  всіх їх перебуває збудження розумової діяльності учнів.

    Для активізації розумової діяльності учнів необхідно використовувати їхній життєвий досвід. Іноді ми цього не враховуємо – говоримо багато й докладно про добре знайомі їм речі. У таких випадках учням стає нецікаво слухати вчителя. Коли учні знають, то вони хочуть розповісти, а не слухати, і їм слід надавати можливість висловлюватися. Увага учнів – один із факторів, від яких залежить успіх уроку. Відомо, що увага в дорослих учнів більш зосереджена, ніж у дітей, однак вона залежить не лише від віку, але й від інших обставин (інтересу до досліджуваних тем, складу характеру учня). Тому мені, як учителеві, часто доводиться замислюватися над питаннями активізації уваги на уроках. Активізувати увагу класу і підтримувати її на всіх етапах навчального процесу, змусити учнів слухати  вчителя і своїх товаришів, серйозно спостерігати, вдумливо сприймати матеріал – надзвичайно важливе і складне завдання.

      Активізації розумової діяльності учнів сприяє виконання вимог до усного викладу  матеріалу:

       Велике значення я надаю характеру словесного пояснення нового матеріалу. Мова вчителя має бути науковою за змістом, простою, чіткою, але й образною, барвистою, із  застосуванням порівнянь, метафор, епітетів. У своїй роботі намагаюся використовувати різноманітні методи й прийоми, застосування яких дозволяє вивчити основний матеріал на уроці.

       У 10 класі перед вивченням теми «Фосфор» використовую уривок із книги О.Є.Ферсмана «Цікава хімія» про відкриття фосфору:                                                                 «…Але ось у 1669 році одному з алхіміків, що працювали в Гамбурзі, пощастило. У пошуках дорогоцінного каменю він узяв сечу, випарив її досуха, а чорний залишок прожарив. Спочатку обережно, потім сильніше він підігрівав цей залишок, і у верхній частині трубки почала накопичуватися біла воскоподібна речовина, що, на здивування алхіміка, світилася».  Геннік Бранд – так звали цього алхіміка – тривалий час ретельно приховував своє відкриття. Марні були спроби інших алхіміків проникнути в його лабораторію. Сильні світу цього приїжджали до Гамбурга, намагаючись купити в нього цю таємницю. Відкриття справило величезне враження, найвідоміші вчені 17 століття зацікавилися ним, вважаючи, що нарешті знайдено філософський камінь. Камінь цей світився холодним спокійним світлом, який назвали «холодним вогнем», а власне речовина одержала назву « фосфор» (грецькою – «той, що несе світло»)

          Для мобілізації уваги учнів значну роль відіграє пояснення теми уроку. А її можна повідомити по-різному. Оголосити стисло лише назву, наприклад «Солі амонію»,або дати більш докладну характеристику: «Сьогодні ми повинні вивчити властивості солей амонію, довідатися, чим ці солі відрізняються від інших, яке вони мають значення в народному господарстві». Я намагаюся пояснювати за другим варіантом, тому що він змушує учнів уважно поставитися до завдання.

        Одним із важливих завдань навчання й підготовки учнів до активного сприйняття нового матеріалу є пояснення значення знань з хімії в практичному житті людини.

4.ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ВПРАВ НА УРОКАХ ХІМІЇ

         На уроках неорганічної хімії я застосовую комплекс прийомів, методів та засобів, які допомагають підвищувати інтерес до предмета та пізнавальну активність учнів.  Традиційні форми та методи навчання дійсно продовжують існувати, але треба дивитися далі. Інтерактивне навчання – це певний різновид активного навчання. Це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, мета якої – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчув би свою інтелектуальну спроможність пізнавати нове.

         Готуючись до уроків , я завжди ретельно продумую кожний етап уроку, підбираю відповідний до теми матеріал, наочність, цікаві форми роботи. Для уроку вибираю такі інтерактивні вправи, які дали б учневі «ключ» до освоєння теми.

Вправа 1 «Незакінчене речення»

Під час вивчення глюкози учні закінчують речення:

1)    Глюкоза являє собою…

2)    Глюкоза поширюється в природі…

3)    Глюкоза має хімічні властивості характерні для…

4)    У молекулі глюкози міститься альдегідна група,тому для глюкози характерна…

5)    Глюкоза реагує з купрум(ІІ)гідроксидом, утворюючи комплексну сполуку,забарвлену в…

6)    Глюкоза належить до…

7)    Широко застосовують глюкозу в… .

Вправа 2 «Мікрофон»

Вправа подібна до попередньої ,але проводиться з допомогою уявного мікрофона. Учні висловлюють свою думку,відповідають на запитання, тримаючи в руках мікрофон:

1)    Що таке валентність?

2)    Що таке атом?

3)    Що таке проста речовина?

4)    Назвати елементи,що мають змінну валентність.

5)    Чому дорівнює валентність Гідрогену?

6)    Як кількісно визначається валентність?

Вправа 3 «Коректор»

У вправі навмисно зроблено помилки,які учні мають знайти й виправити:

1)    Крохмаль – це суміш трьох речовин.

2)    Крохмаль – це білий аморфний порошок,добре розчинний у воді.

3)    Якщо до охолодженого крохмального клейстеру додати розчин іоду,                       то  з̉ являється жовте забарвлення.

4)    (С6Н10О5) – структурна формула крохмалю.

5)    Крохмаль – це природний полімер, що складається з багаторазово повторюваних структурних ланок С6Н12О6.

Вправа 4 «Третій зайвий»

1)    СН4,С2Н4,С2Н6.

2)    СН3ОН,С2Н5ОН,С5Н12.

3)    С3Н6,С5Н10,С5Н12.

Вправа 5  «Ланцюжок»

Учні ланцюжком виходять до дошки, розв ̉язуючи різноманітні завдання. Наприклад, вивчаючи валентність,учні визначають валентність у сполуках, написаних на дошці :

      NH3, Mg3N2, N2O5, PCI5, P2O5, CaO, CO2, SO2, Na2O, CrCI3, ZnCI2.

Вправа 6 «Хімічна естафета»

На дошці записують два ланцюги перетворень,учні об єднаються у дві команди,які змагаються між собою за звання найкращого. Учні, як і в попередній вправі, змінюючи один одного, виходять до дошки розв ̉язувати ланцюг перетворень. Їм необхідно здійснити перетворення,вказати умову перебігу процесів і назвати речовини:

1)    S—SО2—SO3—K2SO4—BaSO4

2)    AI—AI2O3—AICI3—AI(OH)3—AI2(SO4)3.

Вправа 7 «Хрестики - нулики»

Під час вивчення теми «Основні класи неорганічних сполук» учням пропонується така вправа: визначити виграшні варіанти,вказати оксиди, які мають амфотерні властивості:

ZnO	MgO	BeO
K2O	AI2O3	CaO
SO2	Li2O	Cr2O3

Такі завдання легко вигадують і самі учні.

Вправа 8 «Вірю – не вірю» або «Так – ні»

1)    Чи вірите ви,що кисень і водень – прості речовини?

2)    Чи вірите ви,що молекули – це дрібні,хімічно неподільні частинки?

3)    Чи вірите ви,що рідина з різким запахом зеленого листя,яку отримують з ацетилену реакцією Кучерова – це оцтовий альдегід?

4)    Чи вірите ви,що окиснення альдегідів амоніаковим розчином Аргентуму називається реакцією «срібного дзеркала»?

5)    Чи вірите ви, що трьохатомний спирт – це етиленгліколь?

Крім того,великий інтерес на уроках викликають різноманітні конкурсні завдання:

 «Увага, конкурс кросвордистів»;

 Брейн-ринг;

Турнір «Кращий хімік;

 Вікторина «Хто більше?»

Під час цих конкурсів учні повинні дати якомога більше правильних відповідей.

Підготовка до таких конкурсів вимагає від дітей звернення не тільки до підручників з хімії, а й до науково-популярної літератури,енциклопедій,довідників,тощо.

       Залучаючи учнів до інтектуальних ігор, розв ̉язування кросвордів, участі у вікторинах, можна у нетрадиційній, цікавій для школярів формі, перевірити міцність та глибину засвоєння вивченого матеріалу і виявити, які питання потребують роз̉ -яснення і закріплення.

5.ЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ В АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.

                   

            Крім іншого, необхідно враховувати той факт,що хімія є одним з кількох шкільних предметів, на якому учні можуть і повинні засвоювати матеріал, не стільки слухаючи й читаючи матеріал, скільки здійснюючи своїми руками певні дії,а також спостерігаючи за діями викладача. Під вищесказаним я, звичайно маю на увазі практичні досліди. Хімічний дослід, особливо якщо він яскравий, цікавий або прив̉ язаний до практичного життя, здатний по-справжньому захопити учня досліджуваним предметом.Під час  демонстрації дослідів або проведення їх самими учнями активізуються всі канали надходження інформації (візуальний, слуховий, дотикальний). Особливо важливе проведення дослідів на початкових етапах вивчення хімії. Адже, навіть дорослій людині цікаво спостерігати, як проявляються написи на папері (дослід з фенолфталеїном і амоніаком) або як куряче яйце потрапляє в пляшку з вузьким горлечком (дослід з оцтовою кислотою), а 13-14 річній дитині це цікаво ще більше. Будь-яка наука без практичного значення – «мертва наука». Дітям, нехай і досить дорослим ,через психологічні особливості завжди цікавіше подивитися, ніж послухати, спробувати зробити щось самим, ніж записувати під диктовку терміни й поняття. Важко контролювати увагу учнів,с тоячи до них спиною біля дошки, записуючи формули та правила. Набагато легше робити це, проводячи разом з ними хімічний експеримент або дослід. Учень стає не пасивним слухачем, дивлячись на якого, не розумієш, засвоює він матеріал чи просто мрійливо дивиться у вікно, але й активним учасником уроку. Експеримент - це панацея, що зацікавить і спокійного, відповідального учня, і учня, який не вирізняється посидючістю. У будь-якому разі, яскравість і барвистість хімічного досліду відкладеться в пам ̉яті в усіх присутніх на уроці учнів, і певний мінімум знань одержать як і ті, хто вкрай рідко відкриває підручник, так і учні, що займаються постійно.

6. ВИСНОВОК

         Насправді прикладів, здатних активізувати пізнавальну діяльність учнів, можна навести ще дуже й дуже багато.  Підбиваючи підсумок вищесказаного, хочу насамперед відзначити, що не слід боятися й соромитися вчитися самим. Не слід боятися вчитися доброзичливості й відкритості: вони ще нікому не зашкодили. Всі ми були дітьми й, будемо чесні, на жаль, більшості з нас, і більшості нинішніх дітей, навчатися було нецікаво. Але для того, щоб навчатися було цікаво, треба цікаво вчити.